Українська

РОЖЕВА ГОРДІСТЬ ЗАКАРПАТТЯ

сакури на вулицях міста Ужгород     Попри неабияке спізнення, весна цьогоріч обіцяє бути теплою та барвистою. Звідусіль лунатиме спів пташок,  легкий прохолодний вітер куйовдитиме волосся перехожих, сонце виблискуватиме на Ужі, а п’янкий аромат квітів не залишить байдужим нікого.
       Разом із квітами затишні вулиці міста у рожеві та білі кольори розфарбують сакури. Щороку помилуватися їхньою красою до Ужгорода приїздять тисячі туристів. В обласному центрі навіть влаштовують тематичні заходи, присвячені висаджуванню нових дерев. Не дивно, що гостей та мешканців міста приваблює своєю красою сакура. Адже, як відомо, ці дерева ростуть лише в Японії, кількох штатах Америки, а одна з найбільших алей сакур у Європі розташована саме в Ужгороді.

    Сьогодні існує 16 видів і близько 400 сортів сакури, які виведені в результаті як природного, так і штучного схрещування. Найбільш відомі — сорт «сомейошіно» з білими квітами та плакуча сакура з  рожевим цвітом. Що ж це за дерево з рожевим цвітом?
     Сакура є древнім символом Японії. Час його «казкового» цвітіння означає, що прийшла весна. А милування її квітом стало доброю традицією. За декілька місяців до очікуваного розкриття квіток, телеканали Японії починають показувати прогнози з датами цвітіння сакури. Тому й не дивно, що для країни „червоного сонця” ставлення до цього дерева особливе і навіть має магічний характер. Це доводить велика кількість притч та легенд, пов’язаних із сакурою. 
     Досить часто сакуру називають японською вишнею, що є неправильно. Адже вишня японська — це кущ висотою до 1,5 м, який «дикарем» та як декоративна рослина зростає в Японії.
     У практичному садівництві декоративні махрові форми вишні пилкоподібної та короткощетинистої об’єднують під назвою «сакура», яка, очевидно, походить від назви найбільш розповсюдженої блідо-рожевої махрової форми — Хісакура.
     Сучасні сакури — це збірна назва групи сортів східноазіатських декоративних вишень, які є складними гібридами. Від батьківських форм вони взяли все найкраще: великі квітки з трохи зазубленими пелюстками, тривалість цвітіння, зимостійкість.
А що ж спільного між Ужгородом та японськими містами? Чому саме в нас прижилися сакури?
     Сакури прижились не тільки в Ужгороді. Це морозостійке дерево, що витримує студінь до -25—30°С. Тому, наприклад, сакура зростає і в Києві. У холодні зими підмерзає, але згодом відновлюється.
     Звісно ж, на Закарпатті підходящий клімат, але й не слід забувати про таке поняття, як любов. Мабуть, сакура зачарувала нас своєю красою так само, як і японців. Усі хочуть, аби у них росло «диво-дерево», саджають, доглядають його… А ставлення багато значить. 
     Цвітіння сакури, на жаль, коротке, але чим менше часу процес триває, тим більше зачаровує. До того ж, не тільки період цвітіння вабить око, осипання пелюсток також неперевершене видовище. Адже яке прекрасне ніжно-рожеве «конфеті», яке поволі опускається на землю, вкриваючи її легким рожевим килимом... Японці вважають, що людина проживає своє життя так само, як опадає пелюстка сакури — гарно і дуже швидко.
     Про появу махрової красуні на Закарпатті існує легенда. Везли якось японці австрійському імператорові Францу-Йосипу І сакури в подарунок. Шлях їхній пролягав через Закарпаття, ось і довелось їм заночувати у Мукачеві. Містом миттю розійшлася звістка, що японці з собою мають якусь загадкову, надзвичайно цінну вишню. Тому не дивно, що вночі частину саджанців у гостей вкрали місцеві роми, які
пізніше відвезли їх до Ужгорода, де успішно продали місцевим мешканцям як фруктові дерева». З тих пір і росте сакура в обласному центрі, радує око та душу. Але не шлунок – плодів від дерева з рожевим цвітом так і не дочекалися.
   Також УНІКУМу стало відомо, що здебільшого появі сакур на Закарпатті (зокрема, в Ужгороді) ми завдячуємо чехам. Їм, як відомо, у Європі немає рівних із озеленення територій. Так, у період, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини (1919-1939 рр.), чеські садівники озеленили край великою кількістю дерев. Згодом це стало вже традицією – і нині люди продовжують саджати, зокрема й сакури. А в підручниках з декоративного дизайну та озелененню СССР за приклад ставили Ужгород. Тож нам справді є чим пишатися. У Японії сакура символізує чистоту, благополуччя та стійкість, у закарпатців – добробут. Тому й не дивно, що краянам до душі саджати і вирощувати сакури. Адже у такий спосіб наші люди примножують успіх, щастя та здоров’я.